Ядосліджую світ

Тема. Умій дружити

Хід уроку
Привітайтесь “Добрий день”

Бачу на ваших обличчях посмішки, отже настрій у вас гарний, і ви гарно будете працювати на уроці.
переглянути

ІІ.Актуалізація опорних знань.
Хто мені нагадає, про що ми з вами говорили на минулому уроці?
Я протягом неділі спостирігала за вами і помітила, що багато хто з вас вживають ввічливі слова, слідкують за своєю мовою.
Сьогодні на уроці ми будем продовжувати цю тему і будемо вивчати ще нові поняття.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Дружба – це найбільший скарб.
- Скажіть , якою буває дружба ?
Назвіть одним словом  .
- В кожного з вас є друзі , а в кого є справжній друг ?
Я зачитаю вам варіанти , яким має бути справжній друг , а ви виберіть той , який вам найбільше до вподоби .
Друг – це той :
- з ким завжди весело ;
- кому можна довірити таємницю;
- хто дає добрі поради;
- хто всім подобається;
( відповідають за поданим кліше: - я думаю;
- я вважаю;
- я впевнений у тому що;

Фізкультхвилинка
“Будинок дружби”
Давайте пригадаємо, що ви знаєте  про дружбу. Цих героїв ми заселимо в будиночок Дружби.

-  Давайте подивимся чи стали все ж таки наші герої друзями?
- Чи допомогли наші поради їм?
- Робота в зошитах стор.25
ІV. Підсумок уроку.
- Про що йшла мова на уроці?
-для чого потрібні друзі?

Мистецтво

Тема. Моя дзвінкоголоса Україна

I Повідомлення теми і мети уроку.

- А зараз , діти, уважно послухайте загадку. Якщо ви її відгадаєте, то дізнаєтеся , про що піде мова на сьогоднішньому уроці.

На землі великій є одна країна: 

Гарна, неповторна, красна, як калина. 

І живуть тут люди добрі, працьовиті 

І скажу, до речі, ще й талановиті. 

Землю засівають і пісні співають, 

На бандурі грають і вірші складають 

Про ліси і гори, і про синє море, 

Про людей і квіти. То скажіть же, діти, 

Що це за країна?

Всі діти: — Наша Україна! 

II. Розповідь вчителя про Україну.

- Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промовила перше слово, зробила свій перший крок, де промайнуло її дитинство, де вона виросла і змужніла. Це маленька батьківщина людини. Її не вибирають за бажанням чи смаками, як не вибирають рідну маму. Вона тільки одна. Це найкраще місце на землі, найрідніший наш куточок.

III. «Казка про рідний край»

Немає в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій виросла, неба , під яким змужніла. Не тільки людина – навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.

         Одному східному володареві подарували пташку, яка дуже гарно співала. Їй зробили чудову клітку і гніздечко, призначили наглядача.

         Кожного ранку грізний володар приходив до пташки, щоб послухати її спів. Але вона мовчала. Володар скликав на раду усіх мудреців , та старання виявились марними.

         Тоді володар наказав привести мудреця, якого він узяв у полон в сусідній державі. Мудрець порадив повозити пташку по країні, можливо, вона десь заспіває.

         Три роки мандрував із пташкою володар –і все марно.

         Нарешті дісталися вони одного маленького болітця, навколо нього росли хирляві кущики, а кругом простягалися сумовиті піски. Смердючою вологою віяло від болітця, клумбами над ним роїлася докучлива мошкара. Слуги повісили клітку на суху гілочку деревця, виставили вартового і полягали спати.

         Зарожевіла вранішня зоря. Пташка раптом стрепенулася. Вартовий , побачивши це, розбудив володаря.

         А коли бризнув перший промінь сонця, пташка заспівала пісню журби.

         - Ось звідки моя пташка! Це її рідний край, - замріяно мовив володар. Він згадав свою улюблену столицю, де не був уже три роки.-Відчиніть дверцята клітки і випустіть пташку ,- звелів володар.

         І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню волі, любові до вітчизни.

         Ось що таке рідна земля і свобода. Співати можна лише там, де дістав життя.

- Чому пташка не хотіла співати у золотій клітці? Чому вона заспівала біля болота?
Слухаючи цю легенду, дійсно хочеться співати.

VІ. Поетична світлиця.

З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів,
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля,
Чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
Родився тут я.

- Залетів журавлик і до нашого класу, бо почув рідну мову, почув, що ми говоримо про Україну. Він приніс для нас конверт. Цікаво, що в цьому конверті?

«Дорогі діти! З усіх куточків України я зібрав ці поетичні рядки про наш рідний край. Але на папері вони німі, а з ваших вуст будуть линути, наче пісня. Читайте їх з любов’ю, бо в них любов до України. З повагою ваш Журавлик.»

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!

V Подорож картою України.
- А зараз давайте уявимо собі, що ми стали маленькими -маленькими і перетворилися на таких самих журавликів. Ми піднімаємося високо у небо над нашою Україною, над великою картою України.

Зверніть увагу, діти, на контури нашої країни. Вони теж нагадують птаха, який летить.

Україна – це велика держава у частині світу – Європі. Вона займає велику площу, тобто територію, простори на 604 тис.кв.км.

Якби ми захотіли пройти пішки із кінця в кінець, на це було б потрібно більше 100 днів. Із заходу на схід цей простір простягнувся на 2700 км.

На Україні проживає майже 42 млн. людей. Серед нас є не лише українці, але й росіяни. Білоруси, поляки, чехи, німці, татари, молдавани. Всього майже 110 національностей і народностей. І зі всіма українці живуть дружно. Всі вони знайшли в Україні свою Батьківщину.