7  клас                                   українська мова                                7 травня 2020 р.

Тема: Частка як службова частина мови. Частки формотворчі та словотворчі. Читання мовчки.

Частка  – це службова частина мови,  яка надає слову  чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів.

Походження назви

Стародавні латиняни називали частку particula. У нашій мові термін частка з'являється тільки з 1926-ого року.  Закріпив  його «Український правопис».

Класифікація часток:

За роллю в слові і в реченні частки поділяють на:

формотворчі  – вони служать для творення дієслівних форм. Наприклад, Я би зробив.

словотворчі – служать для творення слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами).          

Похідні слова

ні (ані)                                               ніхто, ніде, ніякий, нічий, аніскільки

не                                           невеселий, недалеко, неабиякий

де                                           дещо, деколи, деякий

аби                                         абихто, абикотрий

чи                                           чимало

сь                                           щось, кудись, чомусь, якогось, якийсь

будь                                       будь-який, будь-де

небудь                                               хто-небудь, де-небудь

казна                                      казна- скільки, казна-коли

хтозна                                    хтозна-де,  хтозна- чий

Модальні (фразові) частки – поділяються на дві групи:

Частки, що надають смислових відтінків  (це, оце, якраз, саме, і й та, лише, тільки, уже та багато інших).

Частки, що вказують на модальні відтінки  (так,  отак,  гаразд,  не,  ні, ані,  чи, невже,  ну,  давай, навряд  чи  та багато інших).

Практична робота.

–  Прочитати  текст за твором  В.Сухомлинського,  знайти частки,  пояснити їх значення.                                                                       Образливе  слово

   Одного разу  Син  розсердився  і згарячу таки сказав Матері образливе, грубе слово. Тільки заплакала Мати,  не відповіла нічого.

   Йшли роки,  Син – школяр став дорослою людиною.  Настав час бодай на хвилинку завітати  до старої Матері.   Поклонився  Син Матері аж до землі й говорить:

–  Простіть мене,  Мамо, за образливе слово.

–   Прощаю, –  сказала Мати ,  лиш  зітхнула,  додала:  – Хочу забути образу, а  це зовсім  нелегко.  Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться.  А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.

Творча робота.

-  За допомогою часток утворити форми умовного та наказового способів дієслів , увести їх  у речення. Обґрунтувати, частки  якого розряду за  значенням необхідно використати. Дякувати, думати, прикрасити, зустріти.

–  Скласти  по два речення зі словами так, як, може, точно, просто, все так, щоб в одному з  речень ці  слова виступали  повнозначним  словом, а в другому - часткою.

–  Скласти  спонукальне та окличне  речення, взявши за основу розповідне.

Зразок виконання:

    Де б я не був,  у моєму серці живе палка любов до України.  – Живи  в моєму  серці,  палка  любове  до  України,  де б я не був!

Текст для контрольного читання мовчки

Дерева і кущі

Звідки любов в українця до зелених садочків, звідки його пристрасть оточувати своє житло дикими деревами і кущами ? Не останню роль тут відігравала впевненість, що всі лісові, паркові, фруктові дерева Бог посадив людям на користь і добро. «Нема України без верби і калини», - кажуть в народі. Додамо, що нема української землі і без осокорів та яворів, дубів та смерек, буків та каштанів.
Один із давніх авторів, змальовуючи побут українців, зазначав: «Їхні левади обсаджені вербами; верба – це щось таке, що з’єдналося з життям малороса. Вербові пухнасті котики з`являються у березні, коли ще не зійшов сніг і дерева постукують голим мерзлим гіллям. До речі, весною там, де не росли берези і населення не мало змоги добувати солодкий смачний сік. Селяни рубали молоді вербові паростки і заливали їх водою. Через два-три тижні цей настій вже можна було вживати, як цілющий напій.
Верба не боїться вологи. З вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, човни. Скрізь вербу використовували для різноманітних каркасних переплетень, будівництва кошар, кошелів, кліток. Огорожі-тини з верболозу стали характерною прикметою придніпровських селищ. З прутовидних верб плели місткі і зручні кошики. Частіше заготовляли паростки зі шкіркою, якщо ж шкірку знімали, то лозу перед використанням замочували у воді і обдавали окропом.
«Верба і дівчина приймуться де-небудь», - казали в народі, відзначаючи невибагливість вербових паростків. Вони пускають корінці у бідному поживними речовинами ґрунті і швидко тягнуться вверх – верба, як трава лугова, ти її коси, а вона знову буде рости, траплялося, що десь поблизу річки в землю втикали декілька лозин, а через два-три роки на тому місці вже височіла зелена огорожа. З цього приводу зазначали, що там, де росте верба, буде жити і ріка – вербою часто зміцнювали прибережні схили і кручі. Верба поблизу води – це прикмета українських шляхів, на узбіччі яких завжди може відпочити подорожній. «Там криниця, де вербиця», - пояснювали йому дорогу місцеві жителі.
Здавна верба на Україні вважалася священним деревом. Шостий тиждень Великого посту називали Вербним («вербичем»). На Вербному тижні у церквах освячували вербові гілочки.
Освячені вербові гілочки втикали у кутках ниви, з якої прагнули одержати багатий врожай. Вербою скурювали хату від пропасниці, її клали у воду, в якій купали хвору дитину, вербовий настій пили, щоб не боліла голова. Якщо хворіли зуби, то потрібно було вирізати шкірку або «серце» у освяченої верби, яка росла на городі, а потім знову прикласти до дерева, щоб приросли.
Який кущ наймиліший для серця українця ? Народ на це відповів так: «Нема цвітку на всім світку, як на тій калинці». По всіх українських усюдах цвітуть калинові кущі. Саджали їх біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із застільними вікнами відразу після завершення будівництва оселі. На початку зими, коли в сірих холодних сутінках журилися села, червоні грона калини звеселяли серця селян, наповнювали їхні душі спокійним чеканням світлих змін. Недаремно калину називали в народі «гордовиною» - вона була прикрасою, гордістю зимового українського садка. «Не ламайте калину, бо накличете мороз», - попереджала мати дітей, які влаштовували свої забави під калиновими кущами. Але саме після приморожування плоди калини вживали і старі, і малюки. З калинових ягід готували начинку для пирогів - «калеників», киселі - «калинники»», настойки - «калинівки», приправи до м`ясних страв. Майже в кожній селянській родині калину застосовували при простудних захворюваннях. Бабусі завжди пропонували неслухняним онукам, які морозної пори на вулиці «наловили дрижаків», гарячі цілющі калинові напої з медом.
Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує. Квітне і плодоносить калина в луках і садочках, виграє калинове диво зелено-біло-червоними барвами у прислів’ях, піснях, казках і легендах. Звідки взялася калина ? Розповідають, що колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати. Але раптом розірвалося її червоне намисто і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час і повиростали калинові кущі.
Калинові кущі часто саджали на могилах. «та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину», - співали козаки.
Схиляються червоні кущі в луках і на козацьких могилах – журиться, сумує Україна. Та знову і знову її безмежжям лунає: «А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»

( За В. Супруненком; 621 слово).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ ( читання мовчки № 2

«ДЕРЕВА І КУЩІ»

1. Українці охоче саджають біля своїх осель:
а) дикі дерева і кущі; б) граб; в) дуб; г) ліщину.

2. Пращури вірили, що всі дерева Бог посадив людям:
а) на користь; б) на злидні; в) на багатство; г) для краси.

3. Левади були обсаджені:
а) вербами; б) соснами; в) каштанами; г) кланами.

4. Майстри вербових колод виготовляли:
а) посуд і човни; б) скриню; в) мисники; г) вікна та двері.

5. У придніпровських селищах з верболозу виготовляли:
а) огорожі-тини; б) меблі; в) вікна; г) підлогу.

6. Верба відзначається:
а) невибагливістю; б) росте тільки в лісі; в) росте тільки у саду;
г) росте тільки на луках.

7. На Україні верба вважається:
а) священним деревом; б) нечистим деревом; в) його остерігалися;
г) його не садили.

8. Шостий день Великого посту називається:
а) Вербним; б) Купальським; в) Різдвяним; г) Великодним.

9. Освячену вербу тримали:
а) на покуті за образом; б) у коморі; в) біля дверей; г) біля мисника.

10. Який кущ саджали біля колодязя, щоб вода була здоровою та смачною:
а) калини; б) ліщини; в) смородини; г) малини ?

11. Плоди калини втрачали гіркий смак:
а) після приморозків; б) після того, як їх зривали;
в) після обдання окропом; г) під час достигання.

12. За легендою, калина з`явилась:
а) із червоного намиста дівчини, яку схопили бусурмани;
б) юнак посадив стебельце при дорозі;
в) птахи принесли насіння;
г) вітер заніс насіння.