Тема. М.Коцюбинський. «Дорогою ціною». Втеча Остапа й Соломії з кріпацької неволі – протест проти будь-якого насильства над людиною
Життя не має ціни, але воля дорожча за життя
Народна мудрість
Робота з епіграфом. Епіграфом до уроку, на мою думку, можна взяти народне прислів’я «Життя не має ціни, але воля дорожча за життя». Як ви розумієте ці слова? Що вони відображають: тему чи основну думку повісті «Дорогою ціною»?
1. М.Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХІХ століття та за допомогою творчої уяви написав захоплюючу повість «Дорогою ціною». У ній письменник показав протест проти кріпосництва. Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ століття, які письменник подав узагальнено. Отже, зазирнемо в історію. Слово нашому історику.
2. Історична довідка. Початок ХІХ століття позначений небувалим зростанням антикріпосницької боротьби. Кріпаки й селяни, які століттями страждали від надзвичайних економічних та політичних утисків, починають піднімати голови, протестуючи проти існуючих умов життя. Антикріпосницькі протести селян виявлялися в різних формах. Кріпаки спалювали садиби гнобителів, псували знаряддя праці, вбивали панів, їхніх управителів, навіть виступали зі зброєю. Це була велика битва, яка наближувала скасування кріпацтва, що й сталося 1861 року.
Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана. На початку ХІХ століття це явище набуло масового характеру. Так тільки в Київській губернії на березень 1816 року налічувалося 25 тисяч селян-утікачів. У результаті таких утеч у деяких селах кількість кріпаків зменшилась удвічі, а то й більше. Царський уряд уживав усіх заходів для розшуку втікачів та жорстоко їх карав. Їх били часто аж до смерті. А того, хто вижив, могли заслати ще й у Сибір. Тільки в 1822-1833 роках за втечу було заарештовано й вислано в Сибір 12 428 чоловік.
Актуалізація опорних знань учнів.
1. Незважаючи на те, що в основу повісті, яку ми розглядаємо, покладені реальні події, не слід забувати, що твір «Дорогою ціною» - художній, а значить, у ній є й доля вимислу письменника. Імена, думки, поведінка героїв, подробиці їх втечі придумані автором. У центрі його уваги – зображення душевного стану героїв з його протиріччями, труднощами, показ динаміки характерів. Читання повісті спонукає до роздумів, міркувань про такі життєві цінності, як мужність, воля, відданість, а разом з тим і кохання як прекрасне почуття, що окрилює, надихає. Знайомлячись із твором М.Коцюбинського, ми глибоко сприймаємо те, що відбувається з героями, вболіваємо за їхню долю, радіємо, дізнавшись про чудесний порятунок. Перш, ніж перейти до характеристики персонажів, згадаймо сюжет. Допоможе нам у цьому гра «Віднови послідовність подій» .
2. Гра «Віднови послідовність подій»
1. Прощання Соломії з косою.
2. Переправа до Туреччини, поранення Остапа.
3. Погроза пана віддати Остапа в некрути.
4. Соломія проводжає Остапа.
5. У циганів.
6. Робота в болгарина.
7. Втікачі в проваллі.
8. Зустріч Соломії з Іваном.
9. Соломія губиться в плавнях.
10. Смерть Соломії.
11. Арешт Остапа.
12 Спогади Остапа.
Запишіть отриманий цифровий код
3. Вікторина «Упізнай героя за його висловлюванням»
1. «Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»
2. «Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить!»
3. «…Тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані».
4. «Ну, хай тебе боронить і хова од лихого Мати Божа… Прощавай!»
5. «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»
6. «З живого шкуру здеру, чисто оббілую… Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню…»
7. «За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?»
8. «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою хоч серцеві легше буде…»
9. «Шукай тепер, пане, парубка з молодицею… ніхто не бачив, лиш двох парубків стрічали».
10. «Хіба я боюся смерті? Сохрани, Боже!.. Пошли, Господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш».
11. «Бодай ти, запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..»
12. «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
- Відповідаючи на запитання вікторини, ви, сподіваюсь, помітили, що найчастіше звучали імена Остапа та Соломії. Це і є головні герої твору. Орієнтовний план характеристики образу героя повісті
1. Остап Мандрика — кріпак-бунтар, що прагнув вирватися на волю.
2. Портрет і зовнішність героя
3. Риси характеру героя:
а) мужність і бунтарство;
б) ненависть до панів;
в) щирість і доброта;
г) рішучість і винахідливість;
д) здатність до ризику;
е) терпимість і волелюбність;
є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії;
ж) вірність у коханні;
з) працьовитість, любов до землі;
и) оптимістичність, життєлюбність.
5. Остап — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду.
3.2. Характеристика образу Остапа за планом.
Матеріал для характеристики образу героя.
Остап Мандрика — герой повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслуховувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані» (під час Коліївщини). Ці чарівні слова розпалювали кров у хлопця, будили і його уявлення про вільне життя.
Вирісши, Остап побачив, що пани перетворили народ на худобу, побудували свій добробут на злиднях і горі кріпаків. Сміливий і волелюбний юнак закликає селян «висунути шию з панського ярма». За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, віддати в рекрути. Герой ненавидить рабські душі, його бере злість на тих людей, що, як воли, покірно тягнуть ярмо неволі. Він закликає селян «Висунути шию з панського ярма». Остап вирішив покинути рідний край і втікати на вільні землі по той бік Дунаю, де колись оселилися запорізькі козаки після зруйнування царськими військами Січі. Герою був знайомий на рідній землі «кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до його». Йому жаль було залишати старого, кволого дідуся, тяжко було розлучатися з коханою Соломією, покидати, може, навіки рідне село. Але нездоланне прагнення волі перемагало ці почуття.
Герой не самохіть утік з України. Недоля вигнала його на чужину. Про це свідчить його настрій. Коли він опинився за Дунаєм, йому «зробилося весело й легко». Та хоч і вирвався від пана Остап, та багато горя довелося йому зазнати в пошуках волі.
Під час першої спроби переправитись через Дунай Остапові й Соломії не пощастило: вони ледве не потрапили до рук сторожових козаків. Переборюючи величезні труднощі, нелюдську втому, вони нарешті за допомогою мельника Якима переправились через Дунай. «Бодай ти запалася, треклята країно, з твоїми порядками!» — гукнув Остап, опинившись на чужому березі. І ніби у відповідь на це з другого берега пролунав у темряві постріл і тяжко поранив Остапа. Герой не боїться смерті, та він хоче жити, бо «світ такий красивий», бо йому хочеться «глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію». Він виявляє величезну силу в боротьбі за життя: хворий повзе, шукає виходу з плавнів. Відважним і сміливим виявив себе Остап і в сутичці з турецькими жовнірами: беззбройний, хворий і знесилений, він бореться з трьома озброєними турками, щоб не опинитися знову в неволі. Зворушує й вірність Остапа в коханні. Особливо глибоке співчуття викликає уже старий самотній Остап, що вслухається в розмову вітру, в «тихий, ледве чутний, мов із дна Дунаю», поклик Соломії. З Остапових уст чуємо хвилюючу розповідь про долю кріпаків-утікачів.
Зовнішній вигляд (портрет) Остапа змінюється залежно від умов і віку. На початку це стрункий і міцний парубок, з чорними очима, орлиним носом і темним молодим вусом на засмаглому обличчі. Коли Остап був поранений, «його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага». В кінці твору бачимо героя сивим дідом. У нього кудлаті брові й «мутні очі», що дивляться в простір, а усмішка «розсуває зморшки».
Мужність, відвага, волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставленні до Соломії, вірність у коханні, любов до життя і рідного краю — такі основні риси Остапа.
Мужність не покидає його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли йому, тяжко пораненому, безсилому, доводиться віч-на-віч зустрітися з голодним вовком, ні тоді, коли він вступає у нерівну боротьбу з турецькою вартою.
В епілозі розповідається про тяжкий життєвий шлях Остапа. Людям, які заходять до його халупки, він показує «збасаманений синій хребет», де списана, як він каже, його «життєпис».
— «Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, ніж ребрами, маю дарунок від москаля…кругом латаний…Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав». «…Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш». Здатність оцінити чуйність і духовну красу іншої людини відображає внутрішню красу головного героя. Вірність у коханні Остапа до Соломії з особливою ніжністю виявляється в епілозі, коли старий самотній головний герой підводить риску під своїм життям: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає не дочекається, коли злучиться з нею…».
Орієнтовний план характеристики образу героїні твору
1. Соломія – кріпачка, котру насильно видали заміж.
2. Портрет і зовнішність героїні.
3. Риси характеру Соломії:
а) мужність і відвага;
б) вірність і самовідданість;
в) волелюбність і ненависть до гнобителів;
г) любов до життя;
д) здатність на самопожертву;
е) щирість і душевність;
є) оптимізм та енергійність.
4. Трагічна доля героїні.
5. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української жінки.
3.6. Характеристика образу Соломії за планом.
Матеріал для характеристики образу героїні
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче зносить всі труднощі мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує з біди. Самовіддано бореться Соломія за його життя: вона виводить коханого з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, загинула в хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля як Соломії, так і Остапа, їх поневіряння в Туреччині свідчать про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
VІІІ. Домашнє завдання
- Скласти цитатний план характеристики образів Остапа та Соломії.
- **Написати твір-роздум на одну з тем:
1.Чи не надто дорога ціна волі героїв повісті М.Коцюбинського?
2. Якби Соломія не загинула...
3. Як я розумію поняття «вільна людина»?
|